Сьогодні виповнюється сімдесят п’ять років авторитетному діячеві Київщини футбольної.

Голкіпер

Юний пісківець увійшов до світу народної гри малюком — і залишився в ньому назавжди. Слухаючи радіорепортажі про матчі «Динамо», він, значною мірою — підсвідомо, виокремлював Олега Макарова. Так зародилася мрія. Тяга до футболу виявилася такою сильною, що хлопець ледь не щодня мандрував із Пісківки, що на межі Київської та Житомирської областей, до Києва і назад аж по сім-вісім годин — таким довгим був залізничний шлях до появи рятівних електричок. Ні втома, ні заборони батьків, ні шкільні проблеми не відбили його бажання вчитися футболу. Там, у київському «Темпі», під творчим наглядом іменитих наставників Спіріна та Сенгетовського й відбувалося становлення перспективного стража воріт. Юнак зарекомендував себе на столичному рівні, дочекався запрошення з провінційних клубів, що на той час уже було неабияким фаховим визнанням,  устиг пограти в лігових командах Дніпропетровської та Донецької областей упродовж кількох сезонів — і зазнав особливо складної травми, що поставила хрест на його багатообіцяльній кар’єрі…

Організатор і тренер

Він повернувся до рідної Пісківки 23-річним екс-футболістом, але руки не опустив у безнадії. Того ж таки 1970 року Лавриненко створив у селищі, при місцевому склозаводі, команду «Рубін» — і повів її на штурм турнірних вершин. Мрію не затьмарили ні фізичний, ні душевний біль — футбол жив у серці. «Рубін», опираючись на знання та оптимізм молодого тренера, доволі швидко вибився в лідери районного масштабу, а впродовж чотирьох особливих років — з 1976 по 1979-й — саме пісківська команда була маяковою в області, завоювавши за цей період аж чотири комплекти чемпіонатних нагород. А 1979 року 32-річний Леонід Лавриненко — найпершим у багатому на звершення літописі бородянського футболу»! — вивів улюблений «Рубін» у чемпіони Київщини. До речі, чотирма роками раніше Пісківка отримала дивовижний як на ті часи стадіон — основна заслуга в його появі належала, звичайно, зовсім молодому ентузіасту народної гри.

Майстер газонних справ

Доля знову змусила Леоніда Васильовича кардинально змінити рід занять на зламі двох епох. Турнірні здобутки примножують славу, але забирають навзамін здоров’я. Він облишив організацію гри і став інженером футбольних полів. Особистий досвід 1975 року, коли в Пісківці з’явився свій стадіон, дався взнаки. Наступні два десятки років обернулися появою сучасних арен у Бородянці, Боярці, Ворзелі, Моршині, на Харківщині… Близько півтора десятків стадіонів створив і збудував Леонід Лавриненко, і кожний з них відзначався винятковою якістю ігрового газону — це своєрідна іменна печатка неперевершеного майстра газонних справ. І не дивно, що його внесок у футбол України — як організатора, тренера, будівничого — воістину безсмертний… З ювілеєм Вас, Учителю та Майстре, многая літа!

Тридцять років тому відбувся найперший Чемпіонат області за часів Державної Незалежності України.

Перший за новітніх часів обласний чемпіонат зібрав дванадцять команд і завершився тріумфом миронівської «Ниви», яка виграла титульні матчі в іванківського «Будівельника».

Вищоліговий турнір складався з двох стадій. Спочатку дванадцять команд, розподілених на дві рівнозначні групи за територіальним принципом, визначили кандидатів у медалісти, а потім відбулися стикові матчі за перше та третє місця в загальному заліку.

«Нива» на груповій стадії взагалі не відчула конкуренції. Одиниця, що позначена в графі «поразки» – технічний збій, неуважність і тільки. Розгромивши ірпінців у рідних стінах з рахунком 3:0, миронівці порушили регламент, долучивши до матчу шостого польового гравця з лави запасних, — і були покарані технічною поразкою -:+.

Цікаво, що єдиний гол «Нива» пропустила від своїх дублерів з Карапишів. Але в титульному двобої з іванківцями хлопці з Миронівки виявилися близькими до провалу, злегковаживши суперником після беззаперечної домашньої перемоги, і буквально дивом утримали потрібний результат у завершальній тридцятихвилинці повторної зустрічі в Іванкові.

Володимир Коломієць зібрав у Миронівці насправді сильний колектив, доповнивши плеяду доморощених талантів (Оберемок, Симоненко, Кирпиков, Лагода, Ярошенко, Запара) вихованцями футболу Києва, Білої Церкви, Богуслава, Канева, Нікополя, Лубнів і Дніпродзержинська. Двоє з тієї команди – Кирпиков і Нестеровський, погравши й на професійному рівні, перебралися за кордон, де також спробували сили в аматорських турнірах – у Великій Британії та Німеччині відповідно. Майже всі з «Ниви» зразка 1992 року змагалися після цього і в національних турнірах професіоналів, однак у вищій лізі чемпіонату країни – лише двоє: Сергій Кальян зіграв 38 календарних матчів у шепетівському «Темпі», сімферопольській «Таврії» та маріупольському «Іллічівці» , Юрій Ластівка – п’ять зустрічей за «Кремінь».

Оптимальний варіант чемпіонської дружини мав такий вигляд: Оберемок – Лагода, Нестеровський (Ярошенко), Щибря, Отльотов – Старков (Гура), Ластівка,  Симоненко, Шачко (Запара), Терновий – Кирпиков (Варжиленко).

Чемпіони Київської області-1992: воротарі – Леонід Оберемок, Леонід Ткаченко, оборонці – Сергій Кальян, Валерій Кирпа, Юрій Лагода, Олег Лизогуб, Ігор Нестеровський, Олександр Отльотов, Олександр Щибря, Сергій Ярошенко, напівоборонці – Костянтин Варжиленко, Віктор Запара, Юрій Ластівка, Ігор Симоненко, Анатолій Старков, Руслан Терновий, Валентин Ус, Сергій Шачко, нападники –  Сергій Гура, Руслан Кирпиков, Сергій Якименко, тренер –  Володимир Коломієць.

Із історичної книжки Олеся та Валерія Валерків «Чемпіони Київщини футбольної».

Сьогодні особливий день у життєписі провідного служителя футбольної Феміди.

Володимирові Кіряхну виповнилося сімдесят років. Він народився у Нікополі, там і долучився до народної гри, був ровесником і партнером одного з найкращих тамтешніх футболістів усіх часів — Василя Зеленського. Від юних літ — киянин. Особливих успіхів Кіряхно досяг у футбольному арбітражі. Він активно був задіяний, як асистент арбітра, у Першостях України, працював на календарних і стикових матчах підвищеної складності, заслужив авторитет і визнання завдяки високій кваліфікації. Обов’язковий, порядний, відповідальний та приязний, Володимир Олександрович уже близько чверть віку правдою та вірою служить Київщині футбольній, охоче ділиться досвідом з юними арбітрами, упродовж останніх років незмінно відзначається нагородами КОАФ як найкращий спостерігач арбітражу.

Сьогодні Київщина футбольна, численні друзі та учні Володимира Кіряхна сердечно вітають його з ювілеєм і щиро бажають цій непересічній Людині, Майстрові «Золоті руки» та справжньому Учителеві всіляких життєвих гараздів. З роси та води Вам, Друже!

Один з іменитих стрільців Київщини футбольної відзначає особливий День народження.

Футбольна доля Богданова насправді рідкісна. Він пройшов ігровий вишкіл у славнозвісній німецькій «Боруссії», виступав у збірних України — юнацькій та юніорській, домігся значних успіхів з командами Київщини: професійними — «Борисфеном», «Княжою» та «Нафкомом», аматорськими — «Чайкою» та ФК «Путрівка». І завжди та всюди — виокремлювався підвищеною результативністю.

Володимир Богданов лише в обласних вищолігових перегонах забив аж шість десятків м’ячів. Чемпіон області під прапором ФК «Путрівка», кубковий тріумфатор з «Чайкою», він яскраво представляв топові колективи Київщини і на всеукраїнській арені, ставши віце-чемпіоном України серед аматорів і переможцем аматорського кубкового турніру національного рангу. Тепер Богданов виховує футбольну юнь.

Київщина футбольна сердечно вітає легендарного майстра народної гри та щиро бажає йому нових життєвих і фахових звершень.

Сьогодні знаному футболістові та служителеві футбольної Феміди виповнюється 75 років.

Киянин Борис Бєлобров був професійним футболістом і хокеїстом, і добряче помандрував світом, маючи у валізі бутси та ковзани. Однак основну частину свого, заповненого подіями та досягненнями спортивного життя, він присвятив столичному регіону України. Півстоліття тому молодий Бєлобров став обласним чемпіоном у складі «Будівельника» з Броварів. А розпрощавшись з активною кар’єрою, він змінив рукавиці голкіпера на свисток арбітра, і кілька десятків років, уже в новому статусі — служителя футбольної Феміди, провів на стадіонах області, заслуживши авторитет і визнання.

Сердечно вітаючи та здоровлячи ювіляра, Київщина футбольна щиро бажає Борисові Романовичу Бєлоброву життєвих гараздів і задоволення від улюбленого захоплення.

Сьогодні видатний організатор народної гри з Яготина святкує сімдесятиріччя.

Валентин Чепіль увійшов до літопису Київщини футбольної як один з найавторитетніших і найяскравіших очільників регіональних федерацій. Те, що він здійснив у Яготині для популяризації та реального розвитку народної гри в 70-80-х роках минулого століття, заслуговує виняткового визнання та ретельного вивчення навіть зараз. Організація турнірів, розповіді про футбол і футболістів у пресі, визначення та відзначення найкращих і регулярні списки лідерів сезону — про це ще й досі хіба що мріють у столичних регіонах. А його невтомна, сподвижницька праця дала могутній поштовх розвитку футболу в краї, який презентував нам такі чудові колективи як «Прапор», «Колос» і «Кристал».

Ювіляр і нині в епіцентрі наших спільних справ, активно працюючи як громадський активіст у конче важливому статусі спостерігача арбітражу. Він охоче ділиться знаннями та досвідом з молодими колегами.

Віншуючи та здоровлячи Валентина Петровича з ювілеєм, Київщина футбольна щиро бажає йому життєвих гараздів. З роси та води Вам, Учителю та Друже!

Титулованому наставнику футбольної юні виповнилося п’ятдесят років.

Андрій Бондар є вихованцем бородянського футболу, який свого часу був помітним у столичному регіоні гравцем, але найвагоміших успіхів досяг як тренер. Це під його проводом юнаки Бородянки стали спочатку срібними призерами, а потім і переможцями «Шкіряного м’яча» України. І це завдяки плідній праці молодого наставника чимало здібних місцевих гравців залишилися насправді відомими в українському футболі.

Небайдужий і завжди в організаційних і творчих пошуках — таким є один з найіменитіших тренерів Київщини футбольної. Сердечно вітаючи та здоровлячи Андрія Володимировича з полуднем віку, ми щиро бажаємо йому життєвих гараздів і нових фахових звершень. З роси та води, Друже!

Сьогодні полудень віку святкує відомий футбольний арбітр України.

Киянину Сергію Березці виповнилося п’ятдесят років. Останні за часом десять змагальних сезонів він тісно пов’язаний з Київщиною футбольною. Березка відпрацював три фінали Кубка столичного регіону: два — як арбітр, один — як спостерігач арбітражу, провів 24 вищолігові поєдинки, представляє наш край у національних турнірах найвищого рангу, охоче ділиться глибокими знаннями та величезним досвідом з юним поколінням служителів футбольної Феміди.

Київщина футбольна високо шанує внесок одного з найавторитетніших фахівців у розвиток народної гри та щиро бажає йому нових звершень. З роси та води Вам, ювіляре! Здоров’я та життєвих гараздів, Сергію Михайловичу!

Сьогодні засновнику та президенту славнозвісного «Джуніорса» виповнюється 40 років.

Іменита команда зі Шпитьків, яскрава та конкурентоспроможна в другій половині минулої історичної декади, саме під управлінням Сергія Шута стала чемпіоном області і завоювала низку призів у Києво-Святошинському районі. А сам очільник пристоличного сільського клубу, більшою мірою відомий у змаганнях на майданчиках укорочених розмірів, нерідко долучався до гри і навіть оформлював хет-трик у турнірах офіційного рангу.

Київщина футбольна сердечно вітає та здоровить іменинника та щиро бажає йому всього найкращого. З роси та води Вам, пане Сергію!

Сьогодні знаковий День народження в одного з найавторитетніших наставників юні футбольної.

Олег Трухан є творцем і фундатором уславленого дитячо-юнацького футбольного клубу «Каскад». Його представницька команда, любовно виплекана в Славутичі уславленим ювіляром, найпершою виграла Дитячо-юнацьку лігу України ще минулого століття. Звідти, з труханівського «Каскаду», вибралися в широкий футбольний світ десятки талановитих гравців, які стали майстрами народної гри. Залишив Олег Анатолійович яскравий слід і в аматорському та жіночому футболі нашого краю.

Сердечно вітаючи славного фахівця з 55-річчям, Київщина футбольна щиро бажає йому всіляких життєвих гараздів.

Сьогодні свій 55-й День народження святкує фундатор і президент «Авангарда» зі Бзова.

Він народився на Кубані, але зберіг українську ідентичність і повернувся до маминого краю юнаком, який прийняв усім серцем Україну і гаряче полюбив  футбол і київське «Динамо» назавжди. Футболістом, однак, Андрій Коротков,  а мова, звісно, про нього, не став, надавши перевагу сільськогосподарській справі, але в історії Київщини футбольної «прославився» як творець «Авангарду» зі Бзова – турнірного флагмана кінця другої декади нового століття. Кубок України серед аматорів і три чемпіонські титули обласного ґатунку стали для нього скромною відзнакою за мільйони вкладених у народну гру коштів, за надмірні хвилювання та зусилля, що прославили маленьке село з Баришівського краю на весь футбольний світ України.

Колись Бзів асоціювали з іменем уславленого кіноактора Леся Сердюка. Тепер – ще й з іменитим футбольним «Авангардом». Андрій Коротков опікується  популяризацією рідного краю, як ніхто інший: очолюване ним аграрне господарство імені Леся Сердюка годує Україну, а команда бере турнірні вершини – одна за одною…

Сердечні вітання та здоровлення від Київщини футбольної.

Сьогодні п’ятдесятий День народження святкує відомий футболіст і футбольний діяч Київщини.

Ігор Гопкало з Коржів залишив яскравий слід у нашому футболі як виконавець, що вирізнявся з-поміж інших тонким розумінням гри та неабиякою технікою володіння м’ячем. Він став першим із родини Гопкалів, хто привернув увагу вітчизняних фахівців, а пізніше його приклад унаслідував молодший брат Володимир — бронзовий призер європейського чемпіонату серед кадетів у славнозвісній команді незабутнього Володимира Киянченка. Гопкало-старший став обласним віце-чемпіоном у складі баришівських аматорів, з якими потому зібрав ще й щедрий нагородний урожай в офіційних змаганнях футбольних козаків.

Однак особлива сторінка в особистому життєписі Ігоря Гопкала присвячена його плідній організаторській діяльності в народній грі. Він як заступник голови Баришівської районної федерації футболу зробив яскравий та значущий внесок у розвій футболу на малій батьківщині, а як активний та небайдужий підприємець-меценат насправді дійово сприяв інфрастуктурному поліпшенню в Баришівці та Коржах, підтримці ветеранів і залученню до великої гри як здорового способу життя місцевої юні.

Сердечно вітаючи та здоровлячи обов’язкового, приязного та справедливого ювіляра, Київщина футбольна щиро бажає Ігореві Михайловичу Гопкалу всіляких гараздів. З роси та води Вам, Друже!

Сьогодні знакова дата в особистому життєписі члена Виконавчого комітету КОАФ.

Дмитрові Сабурову виповнюється 45 років. Відомий у минулому футбольний арбітр, який проводив і фінальні поєдинки престижних турнірів обласного рангу, став тренером і присвятив себе роботі в «Інваспорті». Футболісти та команди, що підготовлені Дмитром Юрійовичем, неодноразово ставали переможцями та призерами відомчих обласних і національних турнірів. Саме Сабуров очолює збірну Київської обласної організації «Інваспорт».

Київщина футбольна сердечно вітає іменинника та щиро бажає Дмитрові Юрійовичу всіляких життєвих гараздів.

Делегація Київського об’єднання асоціацій футболу відвідала 90-річного Ігоря Олексійовича Качара.

Один з найавторитетніших український арбітрів усіх часів у вересні відсвяткував особливий ювілей у вузькому сімейному колі. А на днях у свого наставника та старшого товариша гостювали працівники КОАФ і активісти народної гри з Київщини. Перший заступник Голови КОАФ Валерій Валерко та керівник Комітету арбітрів Сергій Бойко передали Ігореві Олексійовичу найщиріші вітання та грошову премію від Андрія Засухи і вручили йому медаль УАФ «За заслуги». По-справжньому приязне спілкування було тривалим і душевним, а спогади — щирими та теплими.

Ювіляра також привітали телефоном Виконавчий директор КОАФ Євгеній Євсеєв і давній друг, заокеанський колега Володимир Грінберг.

Сьогодні заступнику Голови Київського об’єднання асоціацій футболу виповнюється 60 років.

Змалечку залюблений в народну гру і київське «Динамо», він з часом, утвердившись як справжній господар у рідній Денихівці, виступив фундатором аматорської команди — і вже збирає турнірний урожай на радість та втіху своїх земляків і всіх, хто симпатизує «Денгоффу». Але не залишає Олег Вікторович поза увагою дитячо-юнацький футбол і будь-які проекти, що тісно пов’язані з народною грою. Активного та небайдужого футбольного діяча обрали членом Виконкому та заступником Голови КОАФ, і наш ювіляр насправді не шкодує ні часу, ні спонсорських коштів для реалізації планів з розвитку футболу на Київщині.

Олег Балагура — широко знаний український аграрій, правдивий господар на рідній землі, депутат Київської обласної ради. І до всього він підходить з особливою відповідальністю, бо, працюючи для людей, свідомо не розділяє свої турботи на головні та другорядні.

Сердечно вітаючи та здоровлячи ювіляра, Київщина футбольна щиро бажає йому многая літа і життєвих гараздів.