Позначка: Нива Миронівка

Аматори з Михайлівки-Рубежівки націлилися на четвертий кубковий тріумф.

Найближчої середи мають відбутися перші півфінальні матчі Відкритого Кубка Київщини. «Сокіл» є найтитулованішим учасником змагального циклу. Він єдиний з-поміж очільного квартету підкоряв кубкову вершину в столичному регіоні.

Однак і це ще не все. Дмитро Бірюк і заснований ним аматорський колектив ставав переможцем тричі. Стільки ж разів, скільки вигравали турнір і п’ять інших команд, найвідоміші з-поміж яких — бородянський «Машинобудівник», вишгородський «Діназ» і миронівська «Нива». Відтак пристоличний клуб може тріумфувати вчетверте і посісти одноосібне третє місце в історичному реєстрі. Частіше Кубок області ставав надбанням лише грандів — білоцерківського «Спартака» п’ять разів і фастівського «Рефрижератора» — сім.

«Штурм» відзначився винятково надійною захисною ланкою.

Цьогорічний віце-чемпіон області пропустив у регулярному сезоні на Київщині лише чотири голи. Цей успіх голкіпера Погорілого та захисту штурмівців заслуговує на рідкісне визнання. Бодай тому, що до нинішнього вищолігового сезону найкращим показником у турнірі з двадцяти двох турів був підсумковий результат ФК «Путрівка» зразка 2006 року. Тодішній віце-чемпіон області пропустив дев’ять м’ячів — порівняйте його з оновленим досягненням іванківського клубу!

І все-таки досягнення «Штурму» вважати рекордом абсолютним не можна. Принаймні формально, бо чемпіон області 1992 року, «Нива» з Миронівки, мав у підсумку ще кращий показник. Миронівці пропустили в швидкоплинному турнірі з двома «золотими матчами» взагалі тричі. Правда, й зіграли тільки дванадцять матчів…

Тридцять років тому відбувся найперший Чемпіонат області за часів Державної Незалежності України.

Перший за новітніх часів обласний чемпіонат зібрав дванадцять команд і завершився тріумфом миронівської «Ниви», яка виграла титульні матчі в іванківського «Будівельника».

Вищоліговий турнір складався з двох стадій. Спочатку дванадцять команд, розподілених на дві рівнозначні групи за територіальним принципом, визначили кандидатів у медалісти, а потім відбулися стикові матчі за перше та третє місця в загальному заліку.

«Нива» на груповій стадії взагалі не відчула конкуренції. Одиниця, що позначена в графі «поразки» – технічний збій, неуважність і тільки. Розгромивши ірпінців у рідних стінах з рахунком 3:0, миронівці порушили регламент, долучивши до матчу шостого польового гравця з лави запасних, — і були покарані технічною поразкою -:+.

Цікаво, що єдиний гол «Нива» пропустила від своїх дублерів з Карапишів. Але в титульному двобої з іванківцями хлопці з Миронівки виявилися близькими до провалу, злегковаживши суперником після беззаперечної домашньої перемоги, і буквально дивом утримали потрібний результат у завершальній тридцятихвилинці повторної зустрічі в Іванкові.

Володимир Коломієць зібрав у Миронівці насправді сильний колектив, доповнивши плеяду доморощених талантів (Оберемок, Симоненко, Кирпиков, Лагода, Ярошенко, Запара) вихованцями футболу Києва, Білої Церкви, Богуслава, Канева, Нікополя, Лубнів і Дніпродзержинська. Двоє з тієї команди – Кирпиков і Нестеровський, погравши й на професійному рівні, перебралися за кордон, де також спробували сили в аматорських турнірах – у Великій Британії та Німеччині відповідно. Майже всі з «Ниви» зразка 1992 року змагалися після цього і в національних турнірах професіоналів, однак у вищій лізі чемпіонату країни – лише двоє: Сергій Кальян зіграв 38 календарних матчів у шепетівському «Темпі», сімферопольській «Таврії» та маріупольському «Іллічівці» , Юрій Ластівка – п’ять зустрічей за «Кремінь».

Оптимальний варіант чемпіонської дружини мав такий вигляд: Оберемок – Лагода, Нестеровський (Ярошенко), Щибря, Отльотов – Старков (Гура), Ластівка,  Симоненко, Шачко (Запара), Терновий – Кирпиков (Варжиленко).

Чемпіони Київської області-1992: воротарі – Леонід Оберемок, Леонід Ткаченко, оборонці – Сергій Кальян, Валерій Кирпа, Юрій Лагода, Олег Лизогуб, Ігор Нестеровський, Олександр Отльотов, Олександр Щибря, Сергій Ярошенко, напівоборонці – Костянтин Варжиленко, Віктор Запара, Юрій Ластівка, Ігор Симоненко, Анатолій Старков, Руслан Терновий, Валентин Ус, Сергій Шачко, нападники –  Сергій Гура, Руслан Кирпиков, Сергій Якименко, тренер –  Володимир Коломієць.

Із історичної книжки Олеся та Валерія Валерків «Чемпіони Київщини футбольної».

Професійні команди Київщини завоювали п’ятнадцять титулів національного рангу.

Срібними призерами Першої національної ліги ставали бориспільський «Борисфен» 2003 року та ковалівський «Колос» — 2019-го, а також об’єднана києвобориспільська команда «ЦСКА-Борисфен» у 1995 році.

Шість разів наші земляки тріумфували в Другій національній лізі. Двічі — команда Борисполя (1994, 2000 роки), по одному разу — бородянська «Система-Борекс» (2002), ірпінська «Нафком-Академія» (2003), «Княжа» з Щасливого (2008) і «Колос» із Ковалівки (2016).

Срібними призерами Другої національної ліги ставали «Борисфен» (1999), «Система-Борекс» (2001), «Нафком-Академія» (2002) і «Арсенал» з Білої Церкви (2009).

«Борисфен» завоював Кубок Другої національної ліги 2000 року, а миронівська «Нива» п’ятьма роками раніше фінішувала срібним призером Третьої національної ліги.