Тридцять років тому відбувся найперший Чемпіонат області за часів Державної Незалежності України.

Перший за новітніх часів обласний чемпіонат зібрав дванадцять команд і завершився тріумфом миронівської «Ниви», яка виграла титульні матчі в іванківського «Будівельника».

Вищоліговий турнір складався з двох стадій. Спочатку дванадцять команд, розподілених на дві рівнозначні групи за територіальним принципом, визначили кандидатів у медалісти, а потім відбулися стикові матчі за перше та третє місця в загальному заліку.

«Нива» на груповій стадії взагалі не відчула конкуренції. Одиниця, що позначена в графі «поразки» – технічний збій, неуважність і тільки. Розгромивши ірпінців у рідних стінах з рахунком 3:0, миронівці порушили регламент, долучивши до матчу шостого польового гравця з лави запасних, — і були покарані технічною поразкою -:+.

Цікаво, що єдиний гол «Нива» пропустила від своїх дублерів з Карапишів. Але в титульному двобої з іванківцями хлопці з Миронівки виявилися близькими до провалу, злегковаживши суперником після беззаперечної домашньої перемоги, і буквально дивом утримали потрібний результат у завершальній тридцятихвилинці повторної зустрічі в Іванкові.

Володимир Коломієць зібрав у Миронівці насправді сильний колектив, доповнивши плеяду доморощених талантів (Оберемок, Симоненко, Кирпиков, Лагода, Ярошенко, Запара) вихованцями футболу Києва, Білої Церкви, Богуслава, Канева, Нікополя, Лубнів і Дніпродзержинська. Двоє з тієї команди – Кирпиков і Нестеровський, погравши й на професійному рівні, перебралися за кордон, де також спробували сили в аматорських турнірах – у Великій Британії та Німеччині відповідно. Майже всі з «Ниви» зразка 1992 року змагалися після цього і в національних турнірах професіоналів, однак у вищій лізі чемпіонату країни – лише двоє: Сергій Кальян зіграв 38 календарних матчів у шепетівському «Темпі», сімферопольській «Таврії» та маріупольському «Іллічівці» , Юрій Ластівка – п’ять зустрічей за «Кремінь».

Оптимальний варіант чемпіонської дружини мав такий вигляд: Оберемок – Лагода, Нестеровський (Ярошенко), Щибря, Отльотов – Старков (Гура), Ластівка,  Симоненко, Шачко (Запара), Терновий – Кирпиков (Варжиленко).

Чемпіони Київської області-1992: воротарі – Леонід Оберемок, Леонід Ткаченко, оборонці – Сергій Кальян, Валерій Кирпа, Юрій Лагода, Олег Лизогуб, Ігор Нестеровський, Олександр Отльотов, Олександр Щибря, Сергій Ярошенко, напівоборонці – Костянтин Варжиленко, Віктор Запара, Юрій Ластівка, Ігор Симоненко, Анатолій Старков, Руслан Терновий, Валентин Ус, Сергій Шачко, нападники –  Сергій Гура, Руслан Кирпиков, Сергій Якименко, тренер –  Володимир Коломієць.

Із історичної книжки Олеся та Валерія Валерків «Чемпіони Київщини футбольної».

Професійні команди Київщини завоювали п’ятнадцять титулів національного рангу.

Срібними призерами Першої національної ліги ставали бориспільський «Борисфен» 2003 року та ковалівський «Колос» — 2019-го, а також об’єднана києвобориспільська команда «ЦСКА-Борисфен» у 1995 році.

Шість разів наші земляки тріумфували в Другій національній лізі. Двічі — команда Борисполя (1994, 2000 роки), по одному разу — бородянська «Система-Борекс» (2002), ірпінська «Нафком-Академія» (2003), «Княжа» з Щасливого (2008) і «Колос» із Ковалівки (2016).

Срібними призерами Другої національної ліги ставали «Борисфен» (1999), «Система-Борекс» (2001), «Нафком-Академія» (2002) і «Арсенал» з Білої Церкви (2009).

«Борисфен» завоював Кубок Другої національної ліги 2000 року, а миронівська «Нива» п’ятьма роками раніше фінішувала срібним призером Третьої національної ліги.