Позначка: Скорбота

Відійшов у кращі світи молодий футбольний фахівець.

Олег Агеєв — яскравий вихованець київських клубів «Зміна-Оболонь» й «Арсенал», у Чемпіонаті Київщини він виступав за «Княжу-2» зі Щасливого. Став авторитетним дитячим тренером, досяг значних спортивних і фахових успіхів. Останні роки працював асистентом наставника «Денгоффа» — в особливих здобутках аматорської дружини з Денихівки є і його вагомий внесок. Відійшов за межу сьогодні 36-річним.

Київщина футбольна висловлює щирі співчуття рідним і близьким, а також ФК «Денгофф» (Денихівка) та його симпатикам.

Сьогодні відійшов у кращі світи наставник юні ковалівського «Колоса».

Відомий у минулому футболіст-професіонал останніми роками працював тренером у ковалівській футбольній академії. Його вихованці неодноразово ставали чемпіонами Київщини та переможцями різноманітних турнірів. На цьогорічному Меморіалі Макарова «Колос-U17», очолюваний Олегом Давиденком, до завершального свистка арбітра змагався зі значно досвідченішими суперниками за вихід з групи.

Олег Давиденко, заслужений футбольний фахівець, відсвяткував своє п’ятдесятиріччя минулого серпня. Пам’ять про нього збережуть учні, колеги, Київщина футбольна.

Завтра Київщина футбольна прощатиметься з футболістом-героєм.

38-річний Сергій Рожок, легендарний напівоборонець іванківського «Штурму», вихованець київського «Динамо» та колишній збірник України, загинув у війні за Незалежність України тиждень тому. Завтра нашого побратима проведуть в останній земний шлях. Сергія похоронять на Лісовому цвинтарі, траурна церемонія запланована на 11:00.

Сергій Рожок долучився до народної гри в славутицькому «Каскаді», його перший тренер — Олег Трухан. А завершивши професійну кар’єру, повернувся на Київщину і завоював нагороди в аматорському чемпіонаті, виступаючи в іменитих «Джуніорсі» та «Штурмі». На фронті — з перших воєнних місяців.

Сьогодні відійшов у засвіти легендарний футболіст Київщини.

Валентин Нижник помер після важкої тривалої хвороби на п’ятдесят четвертому році життя. Завтра його похоронять у Вишгороді.

Нижник — дворазовий чемпіон області, 1993 року — під прапором фастівського «Рефрижератор», 1994-го — в ірпінському «Сатурні». На професійному рівні виступав у житомирському «Поліссі». Але більшу частину змагальної кар’єри футбольний універсал, однаковою мірою вправний в обороні та середній ланці, присвятив «Чайці» з Вишгорода. Там, у легендарному пристоличному клубі, він і працював багато років, зарекомендувавши себе кваліфікованим фахівцем.

Вихованець «Борисфена» загинув, захищаючи Батьківщину.

Олександр Гончар був бійцем штурмової бригади — мужнім і вірним обов’язку. До лав Збройних сил України він увійшов свідомо. Воював на одній з найскладніших фронтових ділянок. Загинув у серпні в 43-річному віці. А сьогодні з ним прощаються в рідному Борисполі.

Гончар — один з найяскравіших і найуспішніших футболістів Київщини. Вихованець «Борисфена», з яким виграв Другу національну лігу та Кубок Другої ліги, дістався і виступив у найвищому чемпіонатному дивізіоні. Загалом у Вищій лізі Чемпіонату країни Олександр Гончар зіграв 91 календарний матч — у «Борисфені», «Спартаку» з Івано-Франківська, полтавській «Ворсклі» та харківському «Металісті». Виступав і в обласному чемпіонаті, був переможцем Першої ліги в складі бориспільської команди.

Герої не вмирають — вони навічно в пам’яті народу.

Відомий футболіст і тренер «Діназа» відійшов у кращі світи молодим.

Ігор Іваненко — вихованець «Зміни-Оболонь». До Вишгорода він перебрався зовсім юним і ледь не всю змагальну кар’єру присвятив тамтешньому популярному клубу «Діназ», з яким ставав переможцем і призером офіційних турнірів у Києві та Київській області. Там же, у «Діназі», Ігор Вікторович започаткував і кар’єру тренера, зарекомендувавши себе вдумливим фахівцем, обов’язковим і справедливим, справжнім наставником юні.

На жаль, життя шанованої, приязної людини обірвалося раптово — він пішов за межу сорокарічним. Однак пам’ять про нього збережуть рідні, друзі, колеги, численні вихованці. Царство Небесне Тобі, Друже…

Сьогодні відійшов у вічність яскравий білоцерківський футболіст і наставник юні.

Сашко Виговський, вихованець сільмашівського тренера Володимира Величка, дебютував у професійній «Росі» шістнадцятирічним і забив аж чотири м’ячі в трьох стартових зустрічах. На жаль, той прем’єрний ігровий сплеск, який засвідчив особливу появу справжнього таланту, виявився найяскравішим — обірвала фаховий розвій непересічного футболіста важка травма, перелом ноги з ускладненнями… Він, однак, зостався в народній грі назавжди. Наставник юні з особливою душевністю виховав десятки залюблених у футбол дітлахів і зібрав урожай командних нагород, спробував сили в аматорському футболі, залишився приязним і вірним. І відійшов за межу в 41 рік…

Земля Тобі пухом, Шушо, Царство Небесне. Київщина футбольна пам’ятатиме…

Відійшов за межу заслужений ветеран обласного футболу.

Сьогодні Фастів і Київщина футбольна провели в останній земний шлях авторитетного арбітра Георгія Івановича Землянського. Він прийшов на цей світ у 1940 році, був дитиною війни, останні роки життя його також припали на воєнне лихоліття. Однак завжди і в усьому Георгій Землянський, для земляків і ровесників — просто Жора, був і залишився доброзилчивою, привітною й обов’язковою людиною. Близько півстоліття він присвятив арбітражу футбольних матчів і досяг у ньому фахових висот.

Земля Вам пухом, Колего і Друже, Царство Небесне…

Відомий арбітр, футболіст і футбольний функціонер відійшов у кращі світи сьогодні вранці.

О сьомій годині й п’ять хвилин перестало битися серце Вадима Вікторовича Шевченка, представника славної футбольної родини й колишнього відповідального секретаря Київської обласної федерації. Вадим Шевченко помер на 67 році життя.

Голкіпер за футбольним амплуа, арбітр ФІФА та національної категорії, очільник Комітету арбітрів України. Він був першим служителем футбольної Феміди Київщини, хто проводив офіційні матчі міжнародного календаря. На зорі Незалежності України виокремився як організатор народної гри в столичному регіоні, найперший куратор Меморіалу Олега Макарова, ініціатор проведення прем’єрного Чемпіонату Київщини з футзалу…

Пам’ять про широко знаного фахівця та людину з особливою харизмою збережеться назавжди в серцях симпатиків народної гри.

Сьогодні Україна футбольна провела в останній земний шлях авторитетного діяча народної гри.

Анатолій Молотай, один з яскравих вихованців уславленого «Динамо», усю ігрову кар’єру провів у вінницькому «Локомотиві», а потім став успішним наставником юні в рідному клубі. Його тренерська кар’єра виявилася багатою на події та звершення. Юнаки «Динамо» двічі виграли союзний чемпіонат. Ірпінське «Динамо» закріпилося в професійному футболі як найперший повпред столичного регіону. Баришівська «Блискавка» досягла золотого дублю на Київщині 1989 року. Бородянська «Система-Борекс», де в творчому союзі з Віктором Жиліним ситуативно працював уже знаний на той час фахівець, стала перспективним, професійним колективом…

Анатолій Миколайович Молотай, який багато років працював і в Професійній футбольній лізі країни, відійшов у Вічність на 85-му році життя. Земля йому пухом, Царство Небесне…

Сьогодні відійшов за межу видатний український арбітр і наставник Ігор Олексійович Качар.

О 7:10 ранку зупинилося серце людини, яка все життя  присвятила народній грі. Футболіст, арбітр, спостерігач арбітражу, наставник юні футбольної, багаторічний член Виконкому Київської обласної федерації футболу і керівник арбітражного корпусу з чвертьвіковим стажем… Ігор Олексійович не дожив одного місяця до свого 91-го дня народження…

Він був зразком для всіх, хто сприймав футбол як своє життя. Чесний, справедливий, обов’язковий, з тієї рідкісної породи людей, яких називали правофланговими не з огляду на зріст, а на спосіб і ціль їхнього життя.

Земля пухом Вам, Учителю! Царство Небесне!

Сьогодні виповнюється дев’ять днів, як відійшов у Вічність легендарний футболіст із Ставища.

Дмитро Бритвич раптово помер на початку червня. Його життєвий шлях виявився до болю коротким — лише 48-річним. Але й за цей період загальний улюбленець Ставищенського краю встиг зробити насправді багато для розвитку народної гри. Він був опорою місцевого футболу, першим основним голкіпером у славнозвісному «Любомирі», з яким досяг чималих успіхів у турнірах офіційного рангу і в якому тренував юних стражів воріт уже після завершення активної ігрової кар’єри…

Пам’ять про цю небайдужу, приязну та висококваліфіковану людину назавжди залишиться в історії Київщини футбольної. Царство Небесне…

Сьогодні Київщина футбольна прощається з легендарним наставником юні.

Віктор Михайлович Насташевський відійшов у кращі світи в особливо жорстку добу пандемії на 86-му році життя. Він залишив після себе багаторічні плоди футбольної діяльності — сотні людей, своїх вихованців, залюблених у народну гру. Сам професійний футболіст у молоді роки, Насташевський-старший виростив і талановитих синів, які досягли турнірних вершин — і не тільки на одній шостій суходолу, а й на Старому континенті в цілому: динамівець Віктор Насташевський-молодший був одним з найкращих юних стрільців Європи.

Земля Вам пухом, Учителю, Царство небесне…