Позначка: ФК Буча

Шестеро представників Київщини футбольної вигравали Кубок України серед аматорів.

«Машинобудівник» із Бородянки, підготовлений безсмертним Віктором Жиліним, обіграв у вирішальних матчах «Зірку» з Бердичева — 1:1 і 2:1 1986 року, ставши найпершим і єдиним у двадцятому сторіччі нашим повпредом на кубковій вершині всеукраїнського масштабу.

А «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки залишається й досі своєрідним історичним лідером, оскільки лише вона більше одного разу вигравала Кубок України серед аматорів. 2013 року — під керівництвом Олександра Ігнатьєва, 2017-го — виплекана Віктором Яїчником.

Інші чотири команди з національним кубковим титулом — це гореницький «Ірпінь» зразка 2008 року, ФК «Буча» — 2011-го, бзівський «Авангард» — 2019-го та мирівська «Дружба», яка зійшла на вершину торік.

Історичний спогад особливо важливий саме зараз, оскільки післязавтра Київщина футбольна всьоме почне фінальний двобій національного рангу. «Штурм» (Іванків) у статусі господаря поля прийматиме ФК «Миколаїв» із Львівщини. Принагідно зауважу, що всі попередні вирішальні протистояння наші земляки вигравали.

Гоноровий реєстр наших успіхів у Кубку країни серед аматорів.

Останнього дня цьогорічної весни гучну перемогу на всеукраїнській арені здобула мирівська «Дружба». А найперший кубковий тріумф, ще за союзних часів, відсвяткував бородянський «Машинобудівник».

Розгром юніорів «Ніки» виявився знаковим для сільської команди.

Білогородські футболісти, підготовлені тренером Русланом Клименком, виграли вперше з середини вересня в обласній Вищій лізі. Цей успіх став особливим і з іншої причини. 6:1 — це найвища літописна перемога «Білгорода» на своєму полі. Минулої суботи саме такого результату білогородці домоглися вдруге в історії. А першого разу вони розгромили з рахунком 6:1 ФК «Буча» двадцять три роки тому!

Однак свого найбільшого поки що виграшу «Білгород» досяг того ж таки 2000 року. Тоді він обіграв бучанських муніципалів на виїзді з рахунком 8:1, а березанську «Дружбу» в гостях — 7:0.

«Дружба» з Мирівки продовжила славну традицію.

Першим нашим кубковим тріумфатором всеукраїнського рангу був бородянський «Машинобудівник», двічі сходила на кубкову вершину «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки, а назагал уже шість колективів з Київщини володіли Кубком України.

«Дружба» (Мирівка), підготовлена Дмитром Чирикалом, зіграє вирішальні матчі з «Олімпією» (Савинці) наприкінці травня.

Сорок днів тому відійшов у Вічність легендарний Віктор Дмитрович Удалов.

Рекордсмен Київщини футбольної

Він осів у столичному регіоні після яскравої ігрової кар’єри. Ні, вихованець донецького «Шахтаря» не міг похвалитися титулами найвищого гатунку, але саме його скрізь, де довелося грати упродовж активного футбольного періоду, любили особливо тепло. Ще б пак, адже цей малюк — Віктор Удалов і справді був низьким на зріст — завдяки рідкісному хистові приборкувати м’яча на шаленій швидкості раз у раз обертав на безпорадних статистів оборонців-здорованів. Ірпінь надав дипломованому педагогові-початківцю нагоду стати тренером, і той скористався нею сповна. Сподіваюся, що футбольні статистики таки порахують усі титули, завойовані командами Удалова в дитячо-юнацькому футболі. Допускаю, що рівних цьому показникові в Україні знайдеться — якщо таки знайдеться взагалі! — насправді мало. Натомість у змаганнях аматорів він назавжди залишиться рекордсменом. Удалов найпершим став триразовим обласним чемпіоном з аматорськими командами Ірпеня. Муніципальний клуб із Бучі Віктор Дмитрович вивів на кубкову вершину в Україні. Дванадцять років тому саме він отримав прем’єрний іменний приз Віктора Жиліна як найкращий тренер у столичному регіоні. А наприкінці минулого сторіччя талановитий наставник з Ірпеня плідно працював у тренерському штабі створеній ним студентській комнанді УФЕІ, що стала в підсумку бронзовим призером Кубка регіонів УЄФА.

Його не боялися — поважали!

Удалова, бувало, називали українським Крамером — Віктор Дмитрович і справді був особливо схожим зовнішньо з іменитим колегою з легендарного «Байєрна» 70-х років минулого століття. Він, однак, не любив цього порівняння. Можливо, тому, що, на відміну від авторитетного німецького тренера, ніколи не вихлюпував злості на підопічних — Удалов був не по-футбольному м’яким. Його душу зігрівало зовсім інше порівняння — з угорським збірником Шандором. Не зі славнозвіним Кочишем, як інколи помилково стверджують біографи Удалова, а саме з форвардом олімпійської мадярської команди. Віктор, як і Шандор, був кмітливим і технічним дриблером, який базував ігрові здобутки на реактивному фланговому ривку. Саме так, ефектно і ефективно, привчав Удалов грати й своїх багаточисельних вихованців. Колись у післясезонній розмові з ним ми спробували — бодай приблизно! — визначитися з кількістю його футбольних учнів. І збилися, діставшись близько тисячі, лише на тих, хто таки зійшов на чемпіонську вершину. Може, самі вихованці Метра колись таки назвуть орієнтовну цифру?..

Рік ювілейний, обрамлений трагедіями

Цьогорічний вересень мав стати вісімдесятим у життєписі правдивої Легенди українського футболу. Не став. Удалов, який народився на Далекому Сході, навесні втратив улюбленого сина — його вбили окупанти з Росії. І серце батька не витримало…

Пам’ять про легендарного Чемпіона серед чемпіонів житиме вічно. Восени Київщина футбольна неодмінно відзначить його 80-річний ювілей.

Віктор Дмитрович Удалов (26.09.1942 — 12.05.2022).

Дев’ять переможців у попередніх одинадцяти змагальних циклах.

Більше ста футболістів обласних команд відзначилися результативними пострілами в офіційних матчах.

Найвлучніший з-поміж наших земляків — Олександр Петрук — утримує два стрілецькі досягнення в аматорському Кубку країни. Він забив найбільше м’ячів сумарно і найбільше впродовж одного сезону. В обох випадках — це дев’ять результативних ударів, яких Петрук завдав у тріумфальному для ФК «Буча» змагальному циклі 2011 року.

По шість м’ячів у національних кубкових перегонах аматорів забивали Дмитро Мануйленко, Богдан Рубльов і В’ячеслав Руженцев. Мануйленко рівномірно розподілив свою літописну суму на два сезони, а Рубльов із ДГ «Шевченківське» та Руженцев із ФК «Буча» відзначалися в одному турнірному циклі.

Нарешті, по п’ять влучних ударів у Кубку країни серед аматорів мають в активі Володимир Богданов, Богдан Ольхович, Іван Сомов і Микита Шорников.

Близько шести сотень футболістів було задіяно в офіційних матчах під прапорами команд області.

Історичними лідерами залишаються й досі Вадим Костяний та Сергій Панфілов. Костяний, виступаючи свого часу за «Діназ», «Колос» і «Джуніорс», узяв участь в п’яти національних кубкових турнірах. А Панфілов, представляючи муніципальні команди Путрівки та Бучі і бзівський «Авангард», зіграв у Кубку країни серед аматорів аж 21 матч. Обидва показники варто вважати орієнтирами для сучасних учасників аматорських змагань України.

Двадцять зустрічей в аматорському Кубку країни провів Василь Коропецький, вісімнадцять — Іван Сомов, по сімнадцять — Роман Науменко та Павло Трасковський, шістнадцять — Анатолій Таран. А Коропецький, Таран, Іван Скляренко та Олексій Ремезовський брали участь у чотирьох національних кубкових перегонах кожний.

До сумарних показників увійшли літописи виступів обласних команд у Кубку країни з 1996 по 2021 рік включно — за період, коли особливо престижний турнір проводить Асоціація аматорського футболу України.

П’ять наших команд вигравали головний приз у другому за рангом національному турнірі аматорів.

Найпершим на всеукраїнську кубкову вершину зійшов бородянський «Машинобудівник» зразка 1986 року. То були ще союзні часи і змагальний цикл мав назву «Кубок УРСР серед колективів фізкультури».

У новітній період своєрідним першопрохідцем Київщини футбольної став «Ірпінь» з Гореничів. Сільський колектив аматорів виграв Кубок України 2008 року — через 22 роки після тріумфу команди з Бородянки. А ще за три роки тріумфував і ФК «Буча». Цікаво, що вирішальний матч зразка 2011 року, як і трьома роками раніше, відбувся на сучасному стадіоні «Ювілейний» у Бучі.

Друга літописна декада нового тисячоліття була увінчана ще трьома тріумфами наших земляків. 2013 та 2017 років найкращим українським кубковим бійцем стала «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки, а ще за два роки національну вершину підкорив «Авангард» із Бзова. Відтак «Чайка» здобула символічний титул історичного лідера номінації серед наших земляків. Показово, що всі три переможні сезони команди Київщини закінчували як гості — на Чернігівщині, Львівщині та Слобожанщині відповідно.

Шість історичних перемог Київщини футбольної в аматорському Кубку України підкріплює ще й унікальна подробиця: наші футболісти не поступилися жодного разу на фінальній стадії.

Двадцять шостий раз в новітні часи проводиться другий за рангом національний турнір аматорів.

Київщина футбольна була представлена в особливо престижному змагальному циклі 24 командами. Чотири з них ставали переможцями сумарно п’ять разів — «Ірпінь» з Гореничів, ФК «Буча», «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки (двічі) і «Авангард» із Бзова. Ще три команди виступали на півфінальній стадії — «Дніпро» з Києва, ФК «Путрівка» та «Колос» із Ковалівки і ще чотири колективи діставалися чвертьфіналу (для «Дружби» та «Ниви» цьогорічні перегони ще тривають).

Назагал представники Київщини зіграли 148 матчів і мають майже рівний історичний баланс — 60 перемог і 61 поразка при 27 нічиїх. Співвідношення забитих і пропущених м’ячів — 209:189 на користь наших земляків.

Історичний лідер — «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки — зіграла найбільше матчів — 20, здобула найбільше перемог — 29 і забила найбільше м’ячів — також 29. Однак найчастіше виступав на всеукраїнському рівні «Джуніорс» із Шпитьків — чотири турнірні цикли. А десять і більше кубкових матчів національного рангу провели «Чайка», «Авангард» і ФК «Буча».

«Нива» наблизилася до рекордних показників історичних лідерів обласного чемпіонату.

Аматори з Бузової захопили головну позицію в актуальному табелі про вищолігові ранги з четвертої спроби і вже п’ятнадцять ігрових днів поспіль очолюють чемпіонатний турнірний караван у столичному регіоні. «Нива», як відомо, виступає в обласній Вищій лізі лише вдруге, але вже зрівнялася за кількістю позицій ситуативного лідера з іменитим ФК «Буча», який свого часу провів аж дев’ять вищолігових сезонів.

Найближчі в історичному контексті конкуренти «Ниви» — «Інтер» з Фурсів, ірпінська «Кудрівка» та легендарний ФК «Путрівка» — мають 17, 19 і 21 позицій лідера відповідно. «Нива» спроможна випередити їх ще нинішнього чемпіонатного циклу.

А беззаперечним історичним фаворитом особливої літописної номінації на Київщині залишається «Колос» із Ковалівки. Сучасний прем’єрліговий колектив професіоналів у період 2012-2015 років аж 75 разів очолював обласний вищоліговий реєстр аматорів ситуативно.