Неперевершений чемпіон

Сорок днів тому відійшов у Вічність легендарний Віктор Дмитрович Удалов.

Рекордсмен Київщини футбольної

Він осів у столичному регіоні після яскравої ігрової кар’єри. Ні, вихованець донецького «Шахтаря» не міг похвалитися титулами найвищого гатунку, але саме його скрізь, де довелося грати упродовж активного футбольного періоду, любили особливо тепло. Ще б пак, адже цей малюк — Віктор Удалов і справді був низьким на зріст — завдяки рідкісному хистові приборкувати м’яча на шаленій швидкості раз у раз обертав на безпорадних статистів оборонців-здорованів. Ірпінь надав дипломованому педагогові-початківцю нагоду стати тренером, і той скористався нею сповна. Сподіваюся, що футбольні статистики таки порахують усі титули, завойовані командами Удалова в дитячо-юнацькому футболі. Допускаю, що рівних цьому показникові в Україні знайдеться — якщо таки знайдеться взагалі! — насправді мало. Натомість у змаганнях аматорів він назавжди залишиться рекордсменом. Удалов найпершим став триразовим обласним чемпіоном з аматорськими командами Ірпеня. Муніципальний клуб із Бучі Віктор Дмитрович вивів на кубкову вершину в Україні. Дванадцять років тому саме він отримав прем’єрний іменний приз Віктора Жиліна як найкращий тренер у столичному регіоні. А наприкінці минулого сторіччя талановитий наставник з Ірпеня плідно працював у тренерському штабі створеній ним студентській комнанді УФЕІ, що стала в підсумку бронзовим призером Кубка регіонів УЄФА.

Його не боялися — поважали!

Удалова, бувало, називали українським Крамером — Віктор Дмитрович і справді був особливо схожим зовнішньо з іменитим колегою з легендарного «Байєрна» 70-х років минулого століття. Він, однак, не любив цього порівняння. Можливо, тому, що, на відміну від авторитетного німецького тренера, ніколи не вихлюпував злості на підопічних — Удалов був не по-футбольному м’яким. Його душу зігрівало зовсім інше порівняння — з угорським збірником Шандором. Не зі славнозвіним Кочишем, як інколи помилково стверджують біографи Удалова, а саме з форвардом олімпійської мадярської команди. Віктор, як і Шандор, був кмітливим і технічним дриблером, який базував ігрові здобутки на реактивному фланговому ривку. Саме так, ефектно і ефективно, привчав Удалов грати й своїх багаточисельних вихованців. Колись у післясезонній розмові з ним ми спробували — бодай приблизно! — визначитися з кількістю його футбольних учнів. І збилися, діставшись близько тисячі, лише на тих, хто таки зійшов на чемпіонську вершину. Може, самі вихованці Метра колись таки назвуть орієнтовну цифру?..

Рік ювілейний, обрамлений трагедіями

Цьогорічний вересень мав стати вісімдесятим у життєписі правдивої Легенди українського футболу. Не став. Удалов, який народився на Далекому Сході, навесні втратив улюбленого сина — його вбили окупанти з Росії. І серце батька не витримало…

Пам’ять про легендарного Чемпіона серед чемпіонів житиме вічно. Восени Київщина футбольна неодмінно відзначить його 80-річний ювілей.

Віктор Дмитрович Удалов (26.09.1942 — 12.05.2022).