Він обожнював футбол і родину

День світлої пам’яті Віктора Аркадійовича Юрченка.

Сьогодні Легенді Київщини футбольної мало виповнитися 59 років — він відійшов у Вічність на початку квітня, коли Бородянку визволили від окупантів.

Футболіст

Його батько був яскравим гравцем у рідних Бабинцях — звідси й витоки Вітіної любові до народної гри. Ще не маючи й шістнадцяти років, він уже виступав у змаганнях особливого рангу — республіканського, захищаючи кольори популярного на той час пісківського «Рубіна». Грав там, де був найпотрібнішим, — ігровий універсалізм Юрченку прищепили змалку: він і захищався самовіддано, і в атаці діяв гостро. Сімнадцятирічним став обласним чемпіоном у складі бородянського «Машинобудівника» — вперше. Назагал у нього три чемпіонські титули, ще двічі Віктор допомагав одноклубникам з Бородянки вигравати Кубок області. Зоряний час «Машинобудівника», правдивого гранда Київщини футбольної, припав на сумнозвісний 1986 рік — атомна трагедія Чорнобиля тісно переплелася з історичним тріумфом футбольної Бородянки. Юрченко не просто став переможцем республіканського кубкового турніру — його справжнім героєм передусім. 22-річний захисник, покликаний руйнувати наступальні спроби суперника, забив особливі м’ячі в обох фінальних зустрічах… Спортивна доля взагалі любила його, футбольного лицаря без страху і докору. Віктор увійшов до літопису народної гри як автор переможного голу бородянців у турнірному матчі з юніорами «Динамо», ворота яких захищав уславлений Олександр Шовковський. А ще — як один з небагатьох оборонців, які відзначилися хет-триком у Першості України.

Тренер

Ази нового фаху він вивчав під опікою легендарного Віктора Жиліна. Хто мав бажання стати тренером — Учителя кращого годі й шукати. До жилінської чіткості та цілеспрямованості початкуючий фахівець додав особливу теплоту людських взаємин з вихованцями. Футбол віддячив Юрченкові за надійність і любов яскравими результатами. Сотні його безпосередніх учнів пішли в широкий світ народної гри насамперед порядними людьми. Обов’язковими, небайдужими, залюбленими у футбол. Юрченко виховав ентузіастів і чемпіонів, під його проводом зійшли на турнірні вершини переможці та призери «Шкіряного м’яча», чемпіонатів юнаків, учасники національних юнацьких перегонів, а головна команда району — муніципальна аматорська — фінішувала другою в обласній Першій лізі, що стало найвищим ігровим і турнірним досягненням бородянського футболу в новому тисячолітті. Віктор Аркадійович має цілковите право пишатися фаховими здобутками як член тренерського штабу професійної «Системи-Борекс», участю в офіційних змаганнях Всесвітньої Універсіади. І все-таки  найвагомішим результатом його фахової діяльності варто вважати щасливий факт: обидва сини Віктора Аркадійовича вибрали футбол як улюблену справу та життєвий фах.

Батько

Усі його помисли стосувалися родини. Разом з люблячою дружиною Наталією вони виростили і виховали синів Михайла та Дмитра. Первісток народився в той день, коли «Машинобудівник» у Запоріжжі переграв найпершого суперника на тріумфальному шляху до Кубка України. Тепер обидва його сини-соколи продовжують життєву справу батька — виховують юнь футбольну. Юрченки-молодші домоглися того, що пропустив з огляду на вік Юрченко-старший: вони відбулись як футболісти-професіонали. Зі своїми здобутками, зі своїми нагородами. А тепер іще — й зі своїми учнями. Сьогодні, у цей особливий день, вони згадуватимуть щасливі родинні миттєвості, знаючи, що з Вічності за ними спостерігатиме найдорожча людина. Батько. Чемпіон. Учитель і наставник. Наша немеркнуча Легенда…